Колонка Любви

Як листя на деревах шелестить...

Як листя на деревах шелестить,

І сяйва місячного ніч приречена жадати,

Молю, щоб ти з’явилась хоч на мить,

Бо так судилося – мені тебе кохати.



Вночі являєшся мені солодким сном,

А як не сплю дощем тихенько плачеш,

Зірками очі твої сяють за вікном,

Але мої страждання ти не бачиш.



А із світанком птахом ти летиш,

Крилом торкнувшись мого серця рани,

Та листям на деревах шелестиш,

І ранку ти шепочеш: “Мій коханий…”



А вдень ти очі сліпиш променем мені,

І сонцем полудневим душу палиш,

І наче сонце ранньої весни

Мене до себе ти безжально маниш.



А ввечері разом з промінням гаснеш,

Зникаєш десь в примарній далечі.

Ти тільки ввечері зникаєш і не маниш,

Щоб знов явитися мені вночі…





березень, 2002

Когда-То Была Ангелом